Почнеш розпитувати старого козарлюгу, про якого ходять чутки серед сусідів, що йому сивина в голову, а біс у ребро, за чортів і чортячу силу, він почеше потилицю й смикне гострими плечима, на яких сорочка вже висить немов на двох кілках: "Чорт його знає!" Та раптом здригнеться, озирнеться і хутко почне хреститися, схаменувшися, що ляпнув нісенітницю - нечистий поруч, не куняє і, звичайно, про самого себе знає все.

А що знають про нього люди? Знають чимало, здогадуються трохи більше і ще більше переповідають одне одному - скільки світа, стільки й дива. Доказ цьому - назви чорта, котрі побутують у різних місцевостях: сатана, диявол, дябел, біс, дідько, куций, кадук, вогнянець, пекельник, без-п'ятко, хаминок, хапун, шайтан, щезник - стільки різних прізвиськ, мабуть, немає у жодної нечистої істоти. Та й саме слово "чорт" часом зривається з вуст, змінюючи своє забарвлення і визначальну силу - чортиця, чортяка, чортисько, чортеня. Правда, деякі обережні люди, щоб не накликати лиха на рідних, вважають за краще в окремих випадках якось обійтися без згадки чортячого імені. Так, спересердя покупець міг виказати нечесному базарю-вальнику: "Бодай тебе той знав був, що трясе очеретами". Від матері, яка лає неслухняного сина, можна, скажімо, почути таке: "Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять!" або "Нехай тебе поб'є те, що в хмарі гуде!"

Звідки ж взялася чортяча сила? Як і коли розселилася земними усюдами? У злому зле сидить - Існує думка, що сатана з'явився у темряві, у брудній піні, коли панував хаос, в якому сам чорт нічого не міг розібрати. Бог пролітав над водяною розбурханою стихією і випадково затримався над чорною кошлатою істотою, яка вовтузилася серед хвиль. Що це?

Ні мара, ні мана. Роздивився - сатана! З того часу диявол вже став брати участь у творенні світу, більше того: часом він бувало так крутив ним, що небу ставало спекотно.

Нечистий, звичайно, діє не один, у нього є багацько (до біса!) помічників. Скажімо, вранці чорт викочує сонце з-за моря. Хоча пекельнику до вогню не звикати, але біля світила занадто вже гаряча робота, і чорт час від часу пірнає у воду, щоб трохи охолонути. З'явившись на поверхні, він починає тріпати руками. На всі боки летять краплі, з яких і робляться нові чорти, що змінюють один одного біля вогняної кулі. Ось чому старі люди іноді дорікають дітям за те, що вони не користуються рушником, а тріпають руками, робризкуючи навколо чортячі краплі.

Взагалі про появу на світі чортів у народі ходять дуже суперечливі чутки. Найпоширеніша думка: ніхто лукавого не сіяв, а він родиться. Правда, у гречкосіїв на це свій землеробський погляд. "Наори мілко та посій рідко, то й уродить дідько", - кажуть вони. Деякі навіть стверджують, що в посушливі роки самі бачили, як репалася земля і з розколин вискакували чорти. Можна почути від старих селянок, що чортові сини раніше часто народжувалися від вдів і солдаток, у яких зупинялися на ніч чорти-подорожні. До речі, самі жінки, які приймали небезпечних гостей, часом зізнавалися: "Уродився б чорт, та доля врятувала - півень подав голос - і народилася дитина".

Як же виглядає бісота? Невеличкий, худенький. Недаремно про нікчемну людину кажуть, що з неї користі, як з чорта смальцю. Розповідають, правда, що колись один не в потилицю битий хуторянин спіймав дідька, кинув його в окріп, але той вискочив з казана і втік. Ще б пак! Непосидючість, спритність, в'юнкість чорта всім відома - його і в ступі не влучиш товкачем, і в корці води не впіймаєш. Надзвичайно висока міцність чортової шкури. Про вироби з неї мріють усі шевці. На їхню думку, одяг і чоботи з неї майже вічні.

Чорту ніяке мило не допомагає - він чорний з голови до ніг, бо чорні справи -то його і природна суть, і втіха. Дехто запевняє, що, скажімо, між чортом і бісом є різниця - один чорний, як осіння ніч, а другий рябенький. Та все це вигадки. Адже, як відомо, чорт із бісом спіткався під чорним лісом і хоч здалеку, хоч зблизька їх неможливо відрізнити.

Всякому своє рило мило, а чорту його широка собача мордочка із свинячим п'ятачком і злими червоними оченятами-вуглинками - найдорожча над усе на світі. Якщо дідько витріщиться цими очима, скажімо, на зелену веселу діброву, то листя на дереві враз зів'яне.

Чорта важко уявити без ріжок. Він ховає їх під капелюхом або картузом. З цього приводу веселуни жартують: хто ходить у картузі, у того чорт у пузі. Бісові пальці, що стирчать із маленьких долонь, закінчуються пазурами, які нечистий час від часу гострить об каміння. Його прозивають "безп'ятком", бо він не має п'ят, лише самі невеличкі копитця. Колись чорт тікав від вовків, котрих нацькував на нього за якусь провину Бог, і вхопився за низьку гілку. Люті звірі і відшматували йому п'яти. Чорт, як правило, має хвіст, зовсім коротенький. Кагал чортів має досить тісні родинні зв'язки. На чолі бісового родинного клану стоїть головний чорт. Його в деяких місцевостях називають люципером. Поруч із ним - чортова мати. Це досить суперечлива фігура. З одного боку, нібито все в чортиці від її нечистої природи, а з другого... усе ж таки мати. Люди часто відсилають до неї одне одного. І нерідко домагаються зовсім протилежного результату. Розповідають, наприклад, такий випадок. Одного разу на Різдво бідний брат приніс багатому вечерю. Той розгнівався і послав його до чортової мами. Бідний почухав потилицю - втрачати було нічого - і попрямував за вказаною адресою. Чортова мама прийняла його і дала торбу з грішми. Про це невдовзі дізнався багатий брат. Недовго думаючи, він теж зібрався в дорогу. І в результаті ледве душу врятував від нечистої сили. "Значить, не удостоївся", - зробив мудрий висновок з цього приводу народ.

Ну, і, звичайно, чортових батьків оточує безліч спритних пустотливих чортенят. Який рід, такий і плід, які мамка й татко, таке й дитятко. Так, чортовому синку нічого не варто продати рідного батька, як тільки знайдеться бажаючий до старого луб'я. Нічого дивного. Хіба здатна чортиця народити щось путнє! Як малу бісоту медом не масти, вона смердітиме чортовим духом Чортеня може зовні виглядати святим та божим, всередині ж все одно на чорта схожий. До свого роду хоч через воду. Так усюди. Свої чорти посваряться, поб'ються, та й помиряться. Як рибалка рибалку здалеку, так чорт біса із-під купи бачить. Можна не сумніватися, що чорт біса легко витягне з ліса. Кажуть, що біс у чорта сповідався - той кивнув, а той догадався.

Деякі чоловіки запевняють, ніби до чортового кагалу належать і жінки. "Біда бабу породила, а біду чортова мама", - розмірковують одні "Баба і чорт собі рідня, де чорт не зможе, туди бабу пошле", - стверджують другі. "Де дідько не посіє, там ся баба вродить", - вважають треті. У зятя, який посварився з тещею, думка на цей рахунок однозначна: що біс, що баба - одна у них мама. За чаркою чоловіки люблять ділитися життєвим досвідом: мовляв, жінка перша -від Бога, друга - від людей, а третя - від чорта. Бабу і чорт не змудрує, з жінкою дідько будь-яку справу програє. В старої єхидної баби десять чортів сидить, та ще на дванадцять сідала гуляють. У кінці ж теплої розмови, коли час розходитися додому, в усіх готовий один невтішний висновок: і так на світі багато всякої нечисті, а Бог ще й жінок наплодив. І, що найсумніше, - ні від чортів, ні від жінок нікуди дітися. Так уже ведеться зроду-віку. Так і буде, поки світ сонця. Нечиста сила причетна до багатьох природних явищ і майже до всього, що робиться на землі. Чортам, звичайно, теж знаходиться робота. Часом найважча і найгарячіша. Так, одного разу сатана побився об заклад з Богом, що вип'є всю воду і з'їсть увесь пісок. Але, звичайно, таке не під силу і нечистому Він їв, пив без перепочинку, і раптом почав блювати. З того диявольского блювання виникли гори і болота. А там, де чорт підплигував і корчився від болю, з'явилися глибокі темні провалля. Так диявол опаскудив землю. Згадки про ту чортову витівку можна знайти в деяких назвах - гора Чортівня, Бісів діл, Чортове провалля, річка Чортомлик, Біснувате болото.

Велику чорну хмару називають у народі "бісовим весіллям". Вона, як запевняють старі люди, утворилася з маленьких хмарок, які по клаптиках знесли чорти докупи. Коли з цієї чорної хмари йде дощ, а поруч світить сонце, спостережливі селяни кажуть: "То чорт жінку б'є, а дочку заміж віддає". Бог наказує: "Мчи туди, де просять", лукавий жене хмару туди, де косять. Бог умовляє: "Пускай туди, де ждуть", а чорт ллє воду там, де в цей час жнуть.

Чорти - відомі реготуни і танцюристи. Вихор на дорозі - то чортів азартний танець. Пересвідчитися в цьому можна досить легко. Кому доведеться зіткнутися з вихором, повинен вигукнути декілька разів: "Куций, сала! Куций, сала!" Від цих слів вихор лютує і сильнішає, бо чорт не любить сала. Можна також у вихор кинути ніж, який освячувався сім років поспіль. Шпурнувши ніж, потрібно впасти на землю і лежати нерухомо, немов мертвий. Тоді можна побачити, як чортенята несуть ховати голову чорта. Такий ніж бажано завжди мати при собі. Сільські віщуни в деяких місцевостях упевнені, що зірки, які зриваються з неба, то - чорти. Вони намагалися видати себе за ангелів, але тих ошукати дуже важко. Запримітивши запалені чортами зірки, ангели в ту ж мить зіштовхують їх униз. Зірки падають на землю і розливаються смолою. Хто ступить в цю смолу, - захворіє на сухоти. Досвідчені люди радять тому, хто побачить падаючу зірку, швидко, поки вона не згасла, говорити "амінь". Скільки разів встигнеш повторити це слово, на стільки зірка і увійде в землю.

Рослини, які не можна їсти і від чиїх гострих шпичаків, реп'яхів, гіркоти і поганського духу людині одні неприємності, створили колись чорти. Чортополох, чортів хліб, чортова веселка, бісове ребро, чортова борода, чортове дзеркало, чортові горіхи, чортова трава, чортів терен, чортова вишня - ось далеко не повний перелік трав і квітів, що перебувають під опікою нечистого. Кажуть, бузину посадив чорт і зробив собі сховище під її кущем. Тому бузину не слід викопувати з корінням, аби не порушити спокій куцака, а тим більше пересаджувати в Інше місце. Якщо ж бузина росте серед городу або на полі і треба будь-що позбутися її, то слід помастити сапу або сокиру свяченим салом і тоді можна викорчовувати кущ. Під бузиною не можна сидіти чи лежати, бо\юже звести руки і ноги. За що - невідомо, але чорт дуже полюбляє також суху вербу, в якій сидить, як у себе вдома. Це підтверджує примовка: "Закохався, як чорт у суху вербу".

Цікаві стосунки чорта з деякими звірами і птахами, приміром, коли зазирнеш у люті вовчі очі, то серце вмить захолоне від жаху - там можна побачити диявола. Маленькі чорти - бісики - нерідко, пустуючи, заплигують в очі деяких людей. Вовки час від часу пожирають чортів і цим рятують світ від плодючої і безсоромної погані.

Заєць теж створений чортом. Але куцаку ніяк не вдається догнати безхвостого зайця - заєць стрибає, куций бігає, та не спіймає сірого. "Далеко куцому до зайця!" - сміються мисливці. Для людей зустріч із зайцем - лихо. Щоб воно не переступило поріг хати, а заєць повернув назад, треба відразу, як побачиш вухатого звірка, за яким женеться чорт, викинути з воза віхоть сіна. А чому цапи куці? І тут не обійшлося без чорта. Якось нечистий гнав їх через ліс. Раптом вони почали розбігатися. Чорт - за ними. Цапи полізли на дерева. Біс ухопив їх за хвости, а ті й залишилися у нього у руках. Чорти також люблять бавитися з козами, тому їх часто залишають у стайнях, щоб бісота не чіпала коней. Відьма ніколи не краде молока від кози, бо боїться чорта. Сорока також створена чортом і служить йому конем. Застрелену сороку селяни прив'язують до стелі в стайнях, щоб лукавий не їздив на конях. І павичі належать до чортового племені. В ніч на Благовіщення чорт і чортиця почали вбирати одне одного, але раптом заспівали півні - чорт встиг одягнутися, а чортиця залишилася голою. Лише квітка стирчить на голові у павичевої самки, в той час як павич ходить гордий і пихатий своїм яскравим вбранням. З горобцями у чорта свої стосунки. Цих маленьких спритних птахів називають чортовим насінням. Коли закінчується літо, на Семена, біс ховається в плавневу густянку і міряє горобців міркою. ТІ, що заповнюють мірку, дістаються лукавому, а що понад мірку, чорт пускає на розплід. Під час горобиних ночей нечистий душить старих горобців, а молодим дозволяє бешкетувати і розважатися. Старі люди розповідають, буцімто горобці поробилися із чортів, які, коли мучили Христа, кричали: "Жив, жив!"

Де живуть чорти? Які місця обрали для своїх домівок? З перших днів земного творення біси почали будувати високу башту, щоб видряпатися на небо. Але Бог не допустив цього лиха. Він зруйнував башту, і чорти попадали на землю. Хто де впав, там і оселився. Найбільше їх потрапило у воду. З них поробилися чор-ти-водяники і чорти-очеретяники: крутить, як біс у виру, мутить, як чорт під греблею, кажуть люди.

У різних річках живуть різні династії чортів. Так, у водах Славути знайшли собі притулок особливі дніпровські чорти, їм дуже полюбилися скелі, каміння, забори, очерети, не кажучи вже про пороги. Відчайдушні дніпровські лоцмани вечорами біля вогнищ, після чарки-другої, розповідали про нечисту силу, яка з давніх-давен оселилася в камінні посередині ріки. Про витівки бісоти не раз згадували у своїх нотатках і подорожні, і вчені люди, дослідники побуту над-дніпрянців.

У Кодацькому порозі чорти були особливо злі - вони без розбору потопляли там людей, затягуючи в темні глибини і старих, і малих. До Сурського порога чорти сходилися, щоб відправляти свої потреби. На камінні часто знаходили їхні відмітний - чорний, як смола, гній. В Лоханському порозі оселився головний чорт Вернивод. Зі своїми підручними він завзято розбивав плоти. У Дзво-нецькому порозі чорти перевертали човни. Біля Ненаситця бушували воду та справляли нужду в судна. За оцю шкоду вони регулярно одержували гроші від Верниводи, котрий час від часу навідувався до них. У Вовнизькому ж порозі чорти проводили своє дозвілля, лишень деякі з них в поті чола гострили вила. У порозі Вовчок мешкала бісиха - дружина головного чорта, її оточувало безліч пустотливих плаксивих чортенят.

Річкові чорти вимагають до себе шанобливого ставлення. Заходячи у воду, слід сказати голосно: "Чорток, чорток, не ламай кісток, ти з води, а я у воду". Своєрідні стосунки у біса-водяника з рибалками. Так, скажімо, дунайські рибову-ди, наблизившись до річки, занурюють у воду посуд і вигукують: "Боже, помагай з ночвами на Дунаї, а ти, чорте, не гуляй, та нам рибу заганяй!". Повним господарем почувається чорт-болотник серед гниловоддя: "Аби болото, а чорти знайдуться", "У тихому омуті чорти водяться". Вогні на болоті показують, у яких місцях причаїлася нечисть. На чолі болотяних чортів стоїть анцибол ("Править, як чорт болотом".) Анцибол стежить за порядком у болотяному стані, але це йому погано вдається. Ще б пак! Спробуй прослідкуй за метушливою бісотою серед непевної гнилої води.

У великій кількості бісота водиться у прибережних заростях. Чортам-очеретя-никам, скажімо, полюбилася плавнева густянка. Рибалки розповідають, що часом навіть серед білого дня можна почути в очеретах стогін, скиглення. Це бавиться нечистий - добре йому в дудку грати, сидячи в очереті: одну зломить, другу виріже. "Чортовою куркою" називають у народі велику болотяну курку, а "чортовим пальцем" - рогіз.

Багато чортів живе у старих млинах. Лукавий допомагає мірошникам крутити крила вітряків, вертіти колеса водяних млинів. Ночами ж біси січуть тютюн і передражнюють селян, які не встигли змолоти хліб і залишилися на ніч. Тих, кого ніч застигає у млині, попереджають, що чорт не любить смаженого сала, тому краще обійтися їжею, для приготування якої не потрібно розводити вогонь. Дерево з млина придатне тільки на будівництво свинячого хліва. У такому хліві свині будуть дуже плодючі. Адже чорти бояться свиней і ніколи на заскочать до їхньої домівки.

Творити зло всіма способами - ось головне призначення чортів усіх видів і мастей. "Куди йдеш?" - запитали якось у чорта. "Болото палити", - відповів він. "Так не горітиме ж", - пояснили йому. "А мені аби пакість вчинити", - відповів нечистий. Пакості чорт робив з того дня, як з'явився на землі. Розповідають, що Бог зліпив людину з глини і залишив сушитися. До глиняної фігури підкрався чорт, роздер груди і плюнув туди. І досі люди не можуть позбутися тії мокроти - навів їх біс на гріх, та й покинув на сміх.

Кажуть, що у кожної людини за правим плечем стоїть ангел, а за лівим - чорт. Ангел може відпочити, кудись злітати у своїх справах, поспілкуватися з товаришами, а от дідько ніколи не розслабляється - придумує все нові й нові каверзи, постійно занепокоєний тим, як звести людину. До неї нечистий має не одну діру, як і миша до своєї нори. Через якусь і вдасться влізти в душу. Скажімо, лукавий може вскочити через рот разом із галушкою, тісто для якої було приготовлене на борошні, що привезли з млина, де товклося особливо багато чортів.

Ми вже згадували про бісиків в очах, а ще хапуни можуть скористатися пупцем, щоб оселитися у теплих нутрощах. "Коло пупа чортів купа", - зазначають з цього приводу. Людина, в якій оселилося багато чортів, жметься, гнеться. Нерідко чорти, щоб легше спокусити чоловіка, обертаються на речі, про які він мріє: пожадливі бачать скриню з грішми, перед завзятим пияком може опинитися пляшка, а гульвісу поманить красуня.

Трапляється, що і на мудрому чорт катається, але частіше біси крутять і використовують у своїх справах людей недалеких, пихатих, заздрісних, підступних, нечесних, лайливих. Де простота, там і доброта, а де хитрощі, там чортам радощі. Лайка лається, бо з чортом знається.

Без чорта і його підручних жодна неприємна справа між людьми не обходиться. Трапляється, що заклопотана господиня, раптом побачивши у вікно, скажімо, кумів, що вже заходять у двір, кине чоловікові: "Діждалися, несе чорт гостей!" Коли ж ті через якусь мить переступають поріг, вона зустрічає їх радісно: "Гості мої милі, гості мої любі...", а про себе думає: "Та чорт вам радий". Нічого дивного в цьому немає, адже давно сказано, що Бог дав свято, а чорт - гостей. "Де я народилася, де ти зріс, що нас дідько докупи зніс?" - запитує дружина у чоловіка. Той посміхається: "Нечистий сто пар постолів зносив, поки нас з тобою спарував". "Тоді вас справді лишається спарувати і чортам подарувати, -подає з печі голос старий. - Чоловік і жона - то одна сатана". Мине деякий час після весілля, і той же народ, побачивши, як скубеться подружжя, скаже, що між ними чорт межу переорав.

Чоловік зізнається кумові за чаркою: "Так гадаю, що вже краще дідька тримать, ніж ледачу жінку мать". Дружина ж може поскаржитися кумі: "На моєму йолопові чорти горох молотили, куди я, дурна, дивилася раніше. Чортзна-що, а не чоловік у мене..." Кума поспівчуває, повтішає, та й заквапиться додому, щоб підготуватися до зустрічі з коханцем: у чужу дружину чорт ложку меду поклав, тому до неї так і липнуть. А примхи і смаки жінки сам чорт, як відомо, не задовольнить і не розбере. Вона може полюбити і того, на кому чорти горох молотили, і того, кого сам біс не вколише.

Чорти підстерігають подорожніх на великих шляхах і малих стежинах, їм нічого не варто поплутати і пішого, і кінного. Бувалий чоловік міг пройти вогонь, воду і мідні труби, а під кінець потрапити бісові в зуби. А дідько, як відомо, кого вхопить, того не випустить. Ями, вибоїни на дорозі ("чорториї"), криві колії - все це витівки нечистої сили. Часто про хитру людину говорять: "Крутить, як чорт дорогою".

Чимало сільських людей, висмалених степовим сонцем і важкою працею, впевнені, що копітка праця на землі не може принести багатства, великих грошей. "Тоді будеш мати, як старий чорт візьметься помирати", - втішає гречкосій сусіда, такого ж, як і він, сірому. Землероби в один голос торочать, буцімто багатіють лише так звані "занятельники" - люди, які мають гроші від заняття, що приносить бариш. Таким заняттям, наприклад, може бути торгівля. У торгової людини багатство за плечима, а чорт перед очима. Що торгаш багатий, що чорт рогатий - між собою брати рідні. Ще б пак! Адже прибуток-"набіжка" осідає у кишенях, скажімо, перекупки часто в результаті обману. Тому торгівлі не може бути без чорта - для дороготви і батька продати готовий. Існує думка, що у торгу два дурні: один продає, а інший купує. І все ж ошуканим частіше буває покупець, тому що продавцю збирати мед з кропиви допомагає нечистий. Повернеться іноді до себе на хутір з базару неквапливий сидкж, перелічить гроші, роздивиться покупку і зітхне: "Копив, копив, та й чорта купив". А при нагоді поскаржиться сусіду: "Купив чорта з рогами на свою шию - собі на біду та на свої гроші". Але іноді, образившись на торговця, біс може покинути його і перейти на бік покупця. "Дав Бог купця, а чорт розгудця", - зазначають з цього приводу самі торговельники.

Чи може бідняк раптом стати багатим? Може, якщо продасть душу чортові. Біс може сам запропонувати угоду людині, котра потрапила у скрутне становище, - як напасть, то й чорт гроші дасть. Але частіше доводиться викликати нечистого. Скажімо, роблять так. Виходять на роздоріжжя, де сходиться три дороги, і тричі кричать: "Грицю без п'ят!" Одержавши душу, чорт примушує чортенят працювати і через них надсилає людині гроші. Щоправда, лукавий не з кожним погоджується укласти угоду. Він спочатку довго риється в книгах, щоб встановити, чи хтось із предків чоловіка пропонував душу в обмін на багатство, наскільки праведним було його життя, чи не порушував чоловік колись даного ним чесного слова.

Якщо все закінчувалося згодою обох, то людина надалі могла бути спокійною за гроші, які раптом з'являлися в неї. їх удень і вночі охороняє чорт-скарбник. До того ж, давно відомо, що багатому чорт і яйця несе, і дітей колише. Деякі сусіди, хто знає, у чому справа, іноді й самі замислюються: "Бодай чорти у дядька служили, а дядько у мене". Але у більшості родичів і односельців нечисті гроші заздрощів не викликають. Адже той, хто їх має, бере на себе нелегкий тягар. Коли вже чорт душу записав, не нарікай, що в пекло попав. Інакше роздратований біс може суворо покарати порушника угоди - до кінця життя той зі злиднями не розлучиться. "Був колись дворянин, та чорт ім'я перемінив", -кажуть з цього приводу в народі.

Зло, яке чинять чорти, наводить на думку, що нечиста сила поставила собі за мету звести зі світу увесь рід людський. Мудрував, примірявся лукавий, і придумав тютюн та горілку. Як і коли це трапилося? Одні авторитетно стверджують, що колись Бог поскидав з неба чортів. Вони, зачепившись за гілки, повисли на деревах і висіли доти, поки не став сипатися з них порох, з якого і виріс тютюн. Інші впевнені, що вітер розніс по світу попіл після того, як прилюдно спалили головного чорта. Там, де цей попіл падав, і починало тягнутися до сонця листя тютюну. Можна ним набити люльку, а можна і в ніс напхати. Ось як з'явилися нюхарі - ті, хто любить нюхати тютюн.

Померла у головного чорта мати. Позбиралися чорти голосити. Але хіба можуть куцаки поспівчувати чужому горю, навіть якщо нещастя трапилося з їхнім товаришем? Тужилися хапуни, тужилися - нічого в них не виходить. Тоді посідала бісота і заходилася нюхати тютюн. І от нарешті полилися з очей сльози. Чорту це сподобалося - і себе повеселиш, і за людьми поплачеш. Чорти перші почали варити "мутящу" воду - міцний напій, який веселив і водночас засмучував душу і серце. Довго не знали, як його назвати. Одного разу чорт, якого звали Кай, напився цієї води так, що із рота в нього почали виплигувати язики полум'я. Чорти злякалися і стали кричати: "Згорів Кай! Згорів Кай!" Так виникло слово "горівка", або "горілка".

Відома і така назва горілки, як "оковита". Нібито її міцність така, що аж око виймає. Розповідають і таку бувалицю. Якось спекотного полудня втомлений чумак розпряг волів і у затінку вирішив перехопити щось із дорожнього запасу. Звичайно, дістав і корячок з горілкою, перехилив його над чаркою, приготувався випити. Але в останню мить зупинився: нема поруч товариша і день буденний, який привід знайти, щоб зволожити пересохлу горлянку? Тоді чумак вирішив звернутися до винуватиці його розгубленносгі. "Хто ти?" - запитав він. І раптом пролунав тихий лагідний голос: "Оковита". Чумак не довго дивувався і запитав вдруге: "А з чого ти?" - "Із жита", - почулося у відповідь. "А звідки ти?" - "З неба", - "А квиток у тебе є?" - "Ні, нема", - злякано відповіла оковита. "Отут тобі і тюрма", - сказав козацький нащадок, задоволений тим, що знайшовся привід для випивки, і, закинувши голову, відправив чарку за призначенням. Бувалі люди додають до цієї розповіді, що голос, яким оковита відповідала чумакові, належав нечистому, котрий таким чином розважався у пустельному степу.

У краях за дніпровськими порогами розповідали таку версію появи тютюну і горілки. Жив у степу козак-самітник. Одного разу занудьгував він і замислився, чим би таким душу потішити. Тут прийшов до нього чорт і запитав: "Чого нудьгуєш?" - "Тому, що один", - відповів степовик. Чорт І запропонував йому: "Ось понюхай цього порошку. Нібито двоє вас стане". Козак понюхав, чхнув раз-другий - і справді веселіше стало. Через деякий час чорт дав йому люльку: "Запалиш, і немов вас троє стане". Задимів бідачисько - зовсім повеселішав. Ніби опинився у колі друзів. Нарешті чорт приніс жбанчик І сказав: "Вип'єш те, що в ньому, і відразу вас стане до десяти". Козак, не довго розмірковуючи, спорожнив посудину, і захиталася земля під ногами, затанцювало все навкруги І здавалося сіромасі, що навколо нього зібрався натовп - всі сміються, співають, танцюють...

Чорт і вночі воює, та і вдень не дармує. Звичайно, втомлюється. Тоді робить помилки, буває незграбним, розгубленим, забудькуватим. Стриже, скажімо, біс свиню - крику багато, а шерсті мало. Знаходить куцак клубок шерсті, та й сам у ньому заплутується рогами. Часто у товаристві про вовка промовка, а чорт пана несе. Бугай реве і ведмідь реве, а хапун завмер, очі витріщив і нічого не розбере. Найприкріше те, що є хитруни, зацікавлені у розмноженні бісоти. Наприклад, ходив рак сім років по воду та прийшов додому, та став через поріг перелазити - розлив воду і каже: "От чорт, скору роботу бер!" Так само, як цей рак, чимало людей, виправдовуючи свою безпорадність, незграбність, шахрайство, звалюють на чорта власні помилки і грішки. "Чорт поплутав", - кажуть вони, а він про це нічого і не знає.

Чи можна захистити себе і своїх близьких від бісоти? З чортячим кагалом, звичайно, боротися нелегко. Плюнеш чорту у вічі і тут же почуєш од нього: "Ще двічі", всю морду можеш йому заплювати, а він продовжуватиме стверджувати, що то божа роса. Спіймаєш чорта в лантух, а він - у дірку, заступиш його дверима, а він - у вікно, повернешся до біса спиною, а хапун все одно до тебе рилом.

І все ж.. Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці з'їли вранці - усюди є люди, котрі знають, як приборкати або у крайньому разі угамувати нечистого. Вони впевнені, що і дідько не такий злий, як говорять, і чорт не такий страшний, як його малюють. Нехай - чорт як не скаче, то скаче, а ти своє роби. "Нам хоч чорт, аби яйця ніс", - кажуть сміливці. "Дай чорту волю - живцем ковтне. В одну мить звернемо йому роги", - повторюють за ними інші одчаюги. Якось козак упіймав чорта, а той почав кричати: "Пусти, я чорт! "На що парубок спокійно відповів: - "Дарма, що чорт - з'їдять добрі люди з хлібом". І все ж таки, щоб даремно не дражнити потойбічну погань, і в дорозі, і вдома слід дотримуватися певних осторог, завжди бути пильним і обережним. Бійся цапа спереду, коня ззаду, а біса навкруги, і надійний захист від нечистої сили гарантований. Особлива уважність необхідна людині похилого віку, чиї скроні вже торкнула сивина, бо, як відомо, дитина падає - Бог перину мостить, а старий падає - чорт борону підставляє. До цього додамо, що зброю проти бісоти не кожному можна довірити - панові вільно і чорта з' їсти, а холопові - зась! "Що за чорт?", "Чорта лисого!", "Чорт би тебе спік!", "Чорт батька знає", "Чорт візьми!", "Бісове творіння", "Під три чорти!", "Чортове насіння", "Чорту в зуби", "Чорт ярої баби" - бажано, щоб ці та подібні вирази якомога менше зривалися з вуст порядних людей, особливо вночі. Та й удень на всі боки чортихатися не варто. Особливо, якщо поруч дитина. Немовля також не рекомендується увечері показувати у дзеркало - у ньому може причаїтися чорт. Дорослим теж не можна дивитися вночі ні у воду, ні в дзеркало - у темряві дивишся не на себе, а на нечисту силу.

Ти чорту - печене, а він тобі - смажене, ти йому про юшку, а він про петрушку, ти про цибулю, а він про часник, тому можеш хоч сто разів повторити: "На, бісе, груш, та мене не руш" або "Чорте, чорте, візьми твоє, оддай моє" (це коли щось шукаєш), але нечистий не відчепиться.

Не вдасться позбутися його впливу, якщо не дотримуватися певних правил у стосунках з поганню. Скажімо, чи вірите, чи ні, але не вірте сатані, якої б висоти золоті гори він не обіцяв, - це головна засторога, щоб диявольська спокуса не оволоділа серцем. Не можна вірити дідькові, навіть якщо він і ангелом себе чинить. Краще вже довіритися своїй людині, яку знаєш з усіх боків, - своє у всякому разі ліпше за чорта: хоч валить, та не давить. Правда, дехто стверджує, що пан тримає тіло, а чорт лише душу - пан може зідрати останню шкуру, що значно гірше, ніж чортячі витівки з душею.

Не проси чорта в гості, він прийде і непрошений. Якщо біс узяв шапку, не жалкуй і не намагайся її повернути - будь задоволений тим, що голова залишилася цілою. У церкві Богові став свічку, а чортові про всяк випадок дві; живучи коло пекла, не вередуй і проси біса за кума. Пусти чорта в хату, він відразу на піч залізе - ладаном, якого бісота боїться, як півнячого кукуріку, потім звідти його не викуриш. Заворонишся, роззявивши рота, і біс тієї ж миті заплигне туди. Тож ще і ще раз пильність, обережність, пересторога, ретельна перевірка. Найкраще, щоб не зайняти лиха, взагалі не займати бісоту, тримаючись від неї на безпечній відстані. Чим далі, тим краще. Мудрі люди ще кажуть, що треба так жити, щоб і чорта не гнівити, і Богу молитися.

Кажуть, що ні в якому разі не можна спати у колії - потрапиш під колесо чортового воза. Заснеш у борозні - блукатимеш. Ножем, який залишили на ніч на столі, може скористатися чорт і зарізати кого-небудь із рідні прямо в хаті. Не можна позичати, а потім забувати віддавати голок, бо на тому світі чорти проганятимуть крізь вушко голки. Старі люди стежать за тим, щоб діти не їли над колодязем - у колодязній воді, куди падають крихти, можуть завестися біси. Порожню колиску гойдаєш, або просто ногою похитуєш - задовольняєш примхи чорта.

Бог допомагає людям боротися з нечистою силою. Головною зброєю проти бісоти в його арсеналі є громові стріли, якими він намагається вбити чорта під час грози. Блискавка може влучити у вербу чи дуб. Якщо вони загоряться, то це значить, Божа стріла досягла мети - чортова оселя зруйнована і самого диявола знищено. Не варто під час грози співати, бо це веселить чорта. Не можна також їсти і навіть відкривати рота, щоб туди не вскочив куцак, ховаючись від Божого гніву.

Вважається, що у неділю вранці чисту білу сорочку одягають для Бога, опівдні -для людей, а після заходу сонця - для нечистого. Не можна міняти одяг у понеділок - буде клопіт цілий тиждень. Чорту - нечувана радість, коли хазяйки розвішують сорочки проти неділі. Цілий тиждень після Хрещення краще не прати білизну в ополонках - чорти, що сидять у глибині, зачепившись за тканину, можуть вилізти на поверхню. Не можна згадувати чорта і лаятись, коли готуєш борщ, бо в ньому купатимуться біси. Виймаючи горщики з борщем із печі, господиня повинна сказати: "Господи, благослови!" Якщо цих слів не вимовити, то хапуни пірнуть у страву і звідти їх важко буде виловити. Якщо хтось скаже, що у мисці чортзна-що, то краще страву не чіпати, щоб це поганське "чортзна-що" не паскудило посудину.

Чорта можна побачити, якщо взяти на Пасху яйце і просвердлити у ньому дірку. Через цей отвір і з'явиться чорт, одягнений у шапку-невидимку, яку можна схопити. Великодні писанки і колядки - то проти чортів дуже дійова сила. У деяких місцевостях колядники, переступаючи поріг оселі, звертаються до хазяїна: "Чи дозволите, пане господарю, заколядувати, сей дім звеселити, диявола засмутити?" Розповідають, що перед Пасхою головний чорт запитує у своїх підлеглих: "Чи ходять парубки з писанками, а колядники з колядою?" Коли почує, що ходять, то зітхає: не зараз ще світ кінчиться. Досвідчені люди стверджують: якщо вдасться притиснути чорта, а він порадить: "Бий вдруге!", ні в якому разі не можна робити цього. Після другого удару чорт може втекти...

_{На головну сторінку}